На данной странице собраны познавательные стихи на белорусском языке для 3 класса, которые познакомят малышей и школьников с удивительными стихами на белорусском языке.
На Каляды
Барада,
Кажух стары,
Ускудлачаны парык,
Накладны чырвоны нос:
Мой дзядуля –
Дзед Мароз.
Кій лазовы
У руках,
Мех пудовы
На плячах.
З хаты ў хату
Туп-туп-туп.
Дзед вясёлы
Тут як тут.
На Каляды ён
Штогод
Водзіць з намі
Карагод.
Падарункі дзетвары
Дорыць
Добры дзед стары.
Раз у годзе –
Усур’ёз –
Мой дзядуля –
Дзед Мароз.
А мінецца Новы год, –
Ён –
Звычайны дзед Хвядот.
***
Тры сыны
У зімы тры сыны:
Снежань,
Студзень,
Люты.
Як адзін – усе яны
У ільды закуты.
Снежань снежыць –
Вецер смешыць.
Студзень студзіць –
Сцюжы будзіць.
Люты вые і лютуе –
Ад вясны снягі вартуе.
***
БАЛЯДА АДАМА МІЦКЕВІЧА
У Завосьсі залатая восень,
А халера ў залатым Стамбуле.
І табе ўжо не прыйсьці ў Завосьсе –
Сьмерць цябе, паэт, не абмінула
На чужыне, дзе шукаў ты волю,
Нібы рыфмы звонкія ў санэты.
І цябе й тваю аплачуць долю
Філаматы ўсе і філарэты.
І згараць, нібыта грэшнасьць, вершы,
Што пісаў на беларускай мове.
І сябе палякам назавеш ты,
Роднасьць зь Беларусьсю не адмовяць
Беларусы, бо ты наш, як неба
І як сонца ў небе над Завосьсем,
Што залоціць павуціны срэбра,
Што ляціць, як праз агонь, праз восень
У самотны і вясёлы Кракаў,
Як паэзія – ў душу палякаў...
kidsclever.ru
games.datacom.ru
«Тане осінній замріяний день, синюватий вечір м’яким покривалом спускається на землю, стираючи барви, лякаючи дзвінкою прохолодою, нагадуючи про те, що скоро вже все навкруги відцвіте, відбуяє, зблякне, пожовкне…»
ТАКЖЕ РЕКОМЕНДУЕМ: Осінь – загадкова та чарівна пора. Вона може бути веселою та яскравою, коли все навкруги освітлено сонцем, коли тебе оточують дерева, на яких листя немов розмальоване. Через деякий час осінь стає замріяною та сумною – йде дощ і день здається вічністю, а потім стає зовсім холодно. І таке враження, що в такі дні осінь прощається з нами, уступаючи місце величній зимі.
ОСІНЬ Автор Л. НовиковаСіла осінь на порозі,Довгі коси розплела,Спілі яблука на возіДо бабусі привезла.Вітром двері відчинила:- Дари з воза забирайте!Павутинкою злетіла:- Через рік мене чекайте!
ЧАКЛУНКААвтор Н. Замрія
Осінь фарби готувала,У відерця наливала.Змішувала, чаклувала,Потім все розфарбувала.Придивіться, все довколаСтало різнокольоровим!
КОРОЛЕВА ОСІНЬАвтор Н. Замрія
Королева ОсіньВсіх до столу просить.Всіх без винятку частуєЙ для Зими запас готує.
Нині осінь нас чарує,Неповторна, чарівна,Різні барви нам даруєІ дивує нас вона.Виглядає так казковоВосени і парк, і гай,Розмаїттям кольоровимПрикрашає осінь край!
ОСІННІЙ ПАРКАвтор О. Війтик-Ющук
Вже побагрянілоЛистячко на клені,Але на вербиціЩе воно зелене.
На каштані листяЗ жовтою каймою.Йду осіннім паркомТихою ходою.
Таких фарб немаєВлітку, ні зимою.Недаремно осіньЗветься золотою.
ОСІНЬ Автор Богдан ЧалийНіби притомилося сонечко привітне:У траві пожовклій молочай не квітне.Облетіло літо листячком із клена,Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.Журавлі курличуть: летимо у вирій.Пропливає осінь на хмарині синій.
ДОЩОВА ОСІНЬАвтор А. Качан
Водить осінь хороводиТо із листя, то з дощів.На прогулянку виходятьПарасолі і плащі.Там розмову парасоліІз плащами завели:«Ах, як довго у неволі,У темниці ми були.Та вернулися тумани,Задощило в небесах,-І ми знову у пошані,Знов нас носять на руках».І прийшли тоді до згодиПарасолі і плащі,Що найбільша насолода –Це коли ідуть дощі.
ОСІННІ КЛОПОТИНа городі осінь милаНам гостинці залишила.Зажурилась баба Ната:— Як же вчасно все зібрати?!
Зберемося разом, друзі, —Допоможемо бабусі!Баранець з ягням удвохОбмолочують горох.Свинка й козлик залюбкиВ льох складають бурячки.
ОСІНЬАвтор П. Осадчук
… Осінь на узліссіФарби розбавляла,Пензликом легенькоЛистя фарбувала.Вже руда ліщина,Пожовтіли клени.В пурпурі осіннімТільки дуб зелений.Утішає ясен:- Не сумуй за літом!Геть усі дібровиВ золото одіто.
ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯАвтор Т. КорольоваШепіт, шелест, шерех листя…Ходить осінь золотиста,Жовтокоса, багряниста,З тихим шумом падолисту.Шелест, шурхіт по діброві…Стиха осінь колисковіШепче нам про неба просинь.Шепче осінь. Шепче осінь…
КАШТАНОПАДАвтор Г. Маніва
Ось червонийВпав листок,А за нимКаштанчик – скок!
Жовтий листНа землю ліг,Слідом зновКаштанчик – плиг!
День за днемТаке підряд –Падолист,Каштанопад.
ОСІННІ ТАНЦІАвтор К. ПереліснаВітер взяв сопілку в руки:— Ду-ду-ду!Хто зі мною потанцюєУ саду?
Захиталися жоржини:— Може, й ми!Тільки ти нас над землею підійми!— Шкода часу,— вітер каже,—Підіймать!Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка,Із вербички, із берези,Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий, хто рудий,А хто трішечки зелений —Молодий.
Як закрутяться у танціУгорі! І низенько над землею,У дворі. Вітер кинувся за ними:— Ой, ду-ду!От хто вміє танцюватидо ладу!
ЛІСОВА КОЛИСКААвтор В. СкомаровськийСтежка, озеро, стіжок –Все у падолисті,І в гніздечку для пташокЗадрімав сухий листок,Наче у колисці.
ОСІННІ ВІЗЕРУНКИАвтор Ю. Ференцева
Осінь килим ткала з листя —Візерунки золотистіЗ червонястими квіткамиТа барвистими стьожками.
Осінь килим вишивала,Ниточок пішло чимало —Листя клена і калини,Дуба, ясеня, ожини,А між ними горобина —Наче полум’я горить!Осінь ткала з листя килим.Де-не-де щось зеленіло,Зверху смуга срібно-біла —Зранку паморозь блищить…
ОСІНЬАвтор К. ПереліснаЛистячко дубове,Листячко кленовеЖовкне і спадаєТихо із гілок.Вітер позіхає,В купу їх згортаєПопід білу хатуТа на моріжок.Айстри похилились,Ніби потомились —Сонечка немає,Спатоньки пора!А красольки в’яліДо землі припали.Наче під листочкомВітер догоря.
ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛААвтор Г. Шевчук
Лісом осінь походила —Все навкруг позолотила.Залишила лиш ялинкуЇжачкові на хатинку.
ДАРИ ОСЕНІАвтор Г. ШевчукВосени врожай збираютьНа городах і в садках.Груші, яблука звисаютьНа тонесеньких гілках.В лісі білочка руденькаПід пеньком знайшла грибок.Ухопила — та хутенькоЗаховала в теремок.
ОСІНЬАвтор І. Кульська
Коли вона загляне в сад —Наллється соком виноград,І різні яблука ренетСолодкі стануть, наче мед.Коли огляне баштани —Надмуться гордо кавуни,І запишається в хусткахТовста капуста на грядках.Як помандрує по гаяхЗ чарівним пензлем у руках —Все розмалює на путі,Берези стануть золоті!І ми її уклінно просим: —Заходь у гості, щедра осінь!
ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?Автор Г. УсачЩо несе на спинціСпритний їжачок?Він несе на спинціЗолотий листок.Що несе на спинціВ дощик і сльоту?Він несе на спинціОсінь золоту.
ОСІНЬАвтор Н. Донець
Сумує жовтень в нашому саду.Поодцвітали мальви сніжно-білі,Хмелі перебродили у меду,І журавлі полинули у вирій.Вже не сміються ластівки малі.Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні – заплакані й сумні…Вони не скоро знов побачать літо.Все листопади вдаль перенесли…Бузкова тиша. Сад тривожно-синійСмородина ще в залишках золи.А на гілках цвіте холодний іній.
ВОВК ОСІННЬОЮ ПОРОЮАвтор М. ТарасичВовк осінньою пороюПримостився під сосною –Шиє валянки вовчисько,Бурмотить: «Зима вже близько.Шубу теплу власну маю,Лапи в валянки сховаю.Ще пошию рукавиціВовченятам і вовчиці».
ОСІНЬАвтор О. Роговенко
Знову я дивлюсь в віконце:Он за ліс заходить сонце.В лісі ходить хитрий лис…«Мамо, що це, подивись?Вчора ліс ще був зеленимА сьогодні… онде клениЧервоніють, мов вітрила,І берізка пожовтіла».«Як красиво, — каже мама, -Це віконце — наче рама,А від сонця подарунок —Панни Осені малюнок».
БІЛОЧКА ВОСЕНИАвтор Л. КостенкоНа гіллячках, на тоненьких,Поки день ще не погас,Сироїжки та опенькиБілка сушить про запас.
Так нашпилює охайно,Так їх тулить на сосніІ міркує: а нехай-ноЩе побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші,Поки є іще тепло,А як випадуть пороші,Заберу їх у дупло.
Буде холодно на дворі,Сніг посиплеться з дубів,Буде в мене у коморіЦіла в’язочка грибів!
Але білочці не спиться.Дятел стукає: тук-тук!Щоб не вкрала їх лисицяАбо хитрий бурундук.
ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ!Автор Н. СтефуракЯк гарно в лісі восени!Кленову гілочку торкни -Вона здригається, бринить,Немов струни сталева нить.
Жовтіють граби і дуби,Вкривають листячком гриби,Кущі, галявини, плаї,Сліди малесенькі твої.
Навкруг завія золота -Багряне листя обліта.Сміється сіверко: “Лови!”,Зірвавши шапку з голови.І ти за шапкою біжишУ цей малюночок, у вірш,В дитинства сонячного світ,А мама дивиться услід.
ХОДИТЬ ОСІНЬАвтор Л. Новикова
Загорнулися в туманиЗапечалені світанки,Ходить осінь по стежинах,Губить літа витинанки.
Розфарбовує осики, Розлива свою журбу, Взувши жовті черевики, Іде прясти під вербу. Золотими ниточками Вишива сорочки кленам І засмаглими руками Листя струшує зелене. На долоні розсипає Срібні роси-намистини, В довгі коси заплітає Оксамитові жоржини.ОСІНЬАвтор Ф. Петров
Трав м’які вершечкиЗжовкли на покосі.Вже тонкі вервечкиПосукала осінь,І на них гойдаєХмар важкі колискиТихо опадаєЛистя із берізки.Небо прохололеСіє дрібно мжичку.Щоб родило полеЖито і пшеничку.
ОСІННЄАвтор Л. ПавленкоЖовте листя. Сіре небо.Яблука червоні.Заховавсь пташиний щебетУ моїй долоні.Попелясті павутини…Очевидно, осіньПросочилась по краплиніУ серпневі роси.
Бродить вітер по алеях,Носить запах диму.Вітер губиться в ідеях:Як зустріти зиму?В сон поринули городи,Яблука зірвали.І зелене вийшло з моди,Сіре модним стало.
Небо, тихе і похмуре,Мокне у калюжі.Чоловік задуму курить,Згадуючи ружі.Та нехай і згасла зелень,Хай і зблякла просинь, -Не печалься, рідна земле:В тебе славна й осінь!
КЛЕНОВІ ЛИСТКИАвтор І. БлажкевичОсінь, осінь… Лист жовтіє.З неба часом дощик сіє.Червонясте, золотистеОпадає з кленів листя.Діти ті листки збирають,У книжки їх закладають.Наче човники, рікоюЇх пускають за водою.З них плетуть вінки барвисті —Червонясті, золотисті.
ЗАЖУРИЛАСЬ БДЖІЛКААвтор В. Ґренджа-Донський
Зажурилась бджілка…Що робити має,Бо у полі жовкнуть квіти,Де медок збирає.Де медок збирала, -Де вона гуляла,Там ті квіти, ясні квітиОсінь притоптала.І зима надійде,Вкриє гори й доли,Хто заплаче за квітками,Як не тії бджоли.
ЛИСТОПАДАвтор А. ЖиткевичОсінь, осінь, листопад,Жовте листя стелить сад,За моря в краї далекіВідлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,Вітер віє з-за гори,Ходить осінь листопадом,Жовте листя стелить садом.
ОСІНЬАвтор Я. Щоголів
Висне небо синє,Синє, та не те;Світе, та не грієСонце золоте.Оголилось полеОд серпа й коси;Ніде приліпитисьКрапельці роси.Темная діброваСтихла і мовчить;Листя пожовтілеЗ дерева летить.
Хоч би де замріла Квіточка одна; Тільки й червоніє, Що горобина. Здалека під небом, В вирій летучі, Голосно курличуть Журавлів ключі.ОСІНЬАвтор П. Грабовський
Осінню дмухнуло,—Висохли квіточки,Хмуро, безпритульноГлянули садочки.Жовкне і травиця.Така її доля,Хіба зеленитьсяХлібець серед поля.Хмара небо криє,Сонечко не блисне,Вітер вовком виє,Дощ потоком висне.Швидко погнав водиСтрумок бистрохвильний;Пташка від негодиПодалася в вирій.
ОСІНЬАвтор М. ТрохимОсінь, ліс зашелестів,Опадає листя.Ліс накинув кожушокЗолотистий.Відлітають вже птахи,І пісень не чутиЗабуваються стежкиВ ліс забутий.
ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОНАвтор В. Скомаровський
Потемніли крони сосон,Тихо сіються дощі,Оголила темна осіньІ дерева, і кущі.
І тепер здаля помітніГнізд воронячих шапки,Зникли птахи перелітні –Гуси, іволги, шпаки.
У гіллі синиця тенька,Лущить зерна цілий день,І від білочки опенькиПоховалися за пень.
ОСІНЬАвтор В. БичкоНепомітно з’явилася осінь –День коротшим стає щодоби.Глянь, берізки – уже златокосі,І в дубів багряніють чуби.Вже у теплі краї відлетілиСонцелюби – дзвінкі журавлі,Не страшні їм тепер заметіліНа далекій південній землі.
БАРВИСТА ОСІНЬАвтор Т. Корольова
Осінній дощик дрібно плаче,І листячко жовтогарячеЗ дерев поволі опадає,Лиш клен рудий горить-палає.
Дарує нам барвиста осіньБуяння фарб і неба просинь:Ранкові прохолодні роси,Верби старої жовті коси,
Багрянець лісу світанковий,Пташиний щебет загадковийІ павутиння візерунки —Це щедрі осені дарунки.
ОСІННЯ ЛІЧИЛКААвтор А. КоролівОдна – велика диня,А он два буряки,Три баклажани сині,Чотири огірки.А далі теж не пусто:Червоних п’ять перчин,Шість качанів капусти,Солодких сім морквин.Ще далі поглядімо,Що осінь принесла,Анумо полічімоОстанні три числа:Це – помідорів вісімТа дев’ять картоплин,А у вінку повислиАж десять цибулин.
ОСІНЬ, НАША ОСІНЬАвтор М. Познанська
Осінь наша, осінь —Золота година,Неба ясна просинь,Пісня журавлина,Бабиного літаДовгі, білі коси…
І дорослі й діти Люблять тебе, осінь. Та не тільки славна За свою ти вроду — Урожай іздавна Ти несеш народу: Щедра і дорідна, Пахнеш ти медами, Славиш край наш рідний Зерном і плодами!ЗОЛОТА ОСІНЬАвтор К. Перелісна
В парках і садочках,На доріжки й трави,Падають листочкиБуро-золотаві.
Де не глянь, навколоКилим кольористий,Віти напівголіЙ небо синє-чисте.
Метушні немає,Тиша й прохолода –Осінь золотаяТихо-ніжно ходить.
ЖОВТЕНЬАвтор Н. ПриходькоТихо осінь ходить гаєм.Ліс довкола аж горить.Ясен листя осипає,Дуб нахмурений стоїть.І берізка над потокомСтала наче молода.Вітер, мовби ненароком,Їй косиці розпліта…
ОСІННІЙ ДОЩИКАвтор К. Перелісна
Пожовтіло листячкоНа кленочку,Почорніли айстронькиУ садочку.
Заховалось сонечко,Не видати,Сипле вітер дощикомКругом хати.
Стукотить і грюкаєУ віконця:«А що?.. Вам не веселоТут без сонця?».
Такий вітер капосний, Сам гуляє, А дітей на вулицю Не пускає.ОСІННЯ ВИШИВАНКААвтор Б. Сахно
Вишивають гладдю журавліДощового неба скатертину.Вітерець безжально до земліНахилив пожовклу горобину.Оселився дощик на гіллі,Облітає айстра пелюстками,Вишивають небо журавліЧорними і білими нитками.
ЗОЛОТА ОСІНЬАвтор О. Бродський
Ще недавно в небі синімПролітали журавлі,А сьогодні в безгомінніХодить осінь по землі.І від краю і до краю,Від двора і до двораЗолотого урожаюЗнов до нас прийшла пора.
previous post: Загадки о фруктах и ягодах | next post: День Знаний и первый звонок 1 сентября 2015 в Украине
eti-deti.com
византией мини сочинение про осень на украинском языке мини сочинение день земледельца в древнем египте мини сочинение на тему зима в городе класс мир фантазий мини текст осень на белорусском языке минск минск обереги миф о вегеторианстве мини …
Сочинение на тему. Засыпающий осенний лес. Сочинение на тему. Размышления на тему осень .
…Здоровье Наука, Техника, Языки Образование Общество, Политика, СМИ Путешествия, Туризм Работа, Карьера Семья, Дом, Дети Спорт Стиль, Мода, Звезды Темы для взрослых Товары и
http://uchim.org/sochineniya/ sochinenie -na-temu-osen © uchim.org. Сочинение на тему осень для 4 класса. Осень — самая красивая пора года.
Материалы по теме. Сочинения по картинам, литературе, русскому языку. Сочинение про маму для всех классов.
Мини сочинение про осень в научном стиле … наука о языке. … «текст про осень в …
Источник: http://liczlopor54.tumblr.com/post/70877155065/mini-sochinenie-na-teiu-osen-na-beloruskom-yazyike
Цели:
• Показать особенности художественного стиля
• Научить передавать своё видение мира
1. Беседа. Значение цветов.
Вспомните произведения, которые связаны с цветами.
Аксаков «Аленький цветочек»
Бажов «Каменный цветок»
Катаев «Цветик-семицветик»
Сент – Экзюпери «Маленький принц»
2.Загадка.
«Лик пахучий,
а хвост колючий» (роза)
— Что это за растение?
Многие садоводы выращивают хотя бы по нескольку кустов роз в своём саду, но для большинства из них многоликий мир роз остаётся непознанным. Множество форм и расцветок имеет красавица сада, потому что человек выращивает розу в течение тысячелетий. Роза многообразна: миниатюрная, вьющаяся, крупноцветковая, парковая, кустарниковая и т.д.
Первые упоминания о розах, дошедшие до нас, восходят к шумерам за 2 000 лет до нашей эры. В древней Индии и Китае культура роз достигла высокого уровня, были созданы великолепные сады и большие плантации. Там изготавливали и применяли розовую воду и масло, роза ценилась как лекарственное растение. Спустя века она пережила взлёт и падение.
4. Поэты и писатели о розе.
Источник: http://pedsovet.su/load/238-1-0-25462
Мини —сочинения по русскому языку и литературе.
Мини —сочинение на тему «Осень ». Осень бывает разная: теплая и морозная, солнечная и слякотная.
Сочинение по русскому языку об осени .
…про сочинение на тему осень на белорусском языке …космос на английском мир освещается солнцем а человек знанием найти подобную мистер мини сочинение на тему
Стихи на белорусском языке на тему ЗИМА.Стихи собственного сочинения про зиму на белоруском .
Осень -золотая пора! Листья желтеют и опадают, покрывая землю золотом. Растут грибы.
мини сочинение на тему осень Осень — наиболее благоприятное время для поэтов и художников… Звездопад разноцветных листьев, дождь, слякоть и ярко-синее ночное небо — всё это бывает только раз в году…
сочинение на тему мой класс на белорусском языке. … в стиле … про осень на белорусском …
• Познакомить с художественным стилем описания
• Научить создавать текст-описание
Задачи:
• Приобщить к художественной речи (подбор эпитетов, сравнений)
• Приобщить к культурному наследию (поэзия, пословицы, загадки)
• Развитие художественных способностей детей, творческого воображения, литературных способностей
Красива наша Земля. Каждое время года дарит Земле свой наряд. Это может быть белая пушистая шубка зимы, пёстрый карнавальный костюм осени, лёгкое зелёное покрывало весны или красивый цветочный сарафан лета. Растение – земли украшение. Так говорят люди. (Пословица записывается на доске.) Одни цветы восхищают своей красотой или чудным запахом, другие – неповторимой формой, внешним видом, размерами, третьи – лечебными свойствами. Наблюдательному человеку цветы могут подсказать прогноз погоды или время суток, помогут заблудившемуся человеку выйти из леса.
— Много сказок и легенд создано о цветах. В сказках встречаются волшебные цветы.
Уальд «Соловей и роза»
-Как вы догадались?
-Назовите признаки розы.
3.Роза – царица цветов. Её любили, ей поклонялись, её воспевали с незапамятных времён. О ней создалось столько сказаний, она играла такую выдающуюся роль в истории человечества, что об этом можно бы написать целые тома.
Во многих странах селекционеры стремились получить у растений красивую форму и окраску цветов.
Первый ресторан народной кухни «Васильки» открылся 1 июля 2010 года в Минске по адресу ул. Я.Коласа, 37 (в здании Молодежного центра «Айсберг»).
На сегодняшний день сеть насчитывает 6 действующих ресторанов «Васильки» в г. Минске и 1 ресторан в г. Витебске по адресам:
ул. Бобруйская, 6 (ТРЦ «Галилео»), режим работы c 10.00 до 23.00, четверг-суббота с 10.00 до 00.00
ул. П. Глебки,5 (ТЦ «Скала»), режим работы с 9.00 до 23.00
ул. Налибокская, 1 (ТЦ «Караван»), режим работы с 11.00 до 23.00
г. Витебск, пр-т Московский, 9, режим работы с 10.00 до 23.00
В ресторанах народной кухни «Васильки» все по-домашнему просто. Интерьер уютный и непринужденный. Стилизация под деревенскую хату, удобные лавочки, окошки с занавесками и родные березки вместо скучных стен ? все это способствует настоящему душевному отдыху.
Название ресторана «Васильки» выбрано неспроста.Васильки ? это красивые полевые цветы, всем известные как символ Беларуси. Эти цветы издавна разводили в садах как прекрасные цветы. В старину первый сноп (именинный) украшали васильками и ставили в передний угол избы. Васильки ? цветы дружелюбные, а само слово с детства вызывает приятные воспоминания.
Несмотря на то, что василек, в честь которого назван ресторан, относят к категории «цветов для ленивых», «Васильки» — это ресторан не столько для ленивых, сколько для ценителей. Как цветы васильки бывают белыми, жёлтыми, сиреневыми, голубыми, синими, фиолетовыми, розовыми, красными, бордовыми, так и блюда в «Васильки» удивят своих гостей многообразием их исполнения.
Кухня в ресторане«Васильки» преимущественно белорусская. Меню заведения предлагает большой выбор овощных и мясных салатов, горячих блюд из мяса, рыбы и птицы, супов и, конечно же, народных десертов. Особое внимание в «Васильки» уделено блюдам из картошки. Здесь можно попробовать колдуны с мясом или грибами, драники с различными начинками, клецки отварные и жареные, мачанку с блинами.
Порции в ресторане по-белорусски большие, а от одного описания блюд разгорается аппетит. Бабушкин грибной суп, домашняя солянка, рулька с тушеной капустой, бабушкины котлетки, домашние колбаски ? лишь малая часть того, что можно найти в меню заведения. А на десерт — яблочный пирог, фруктовый десерт, грушевый пирог, «творожник» и десерт «Лентяй»
В «Васильки» представлены народные напитки собственного приготовления: хлебный квас, клюквенный морс, васильковая вода с апельсином и грейпфрутом, васильковая вода с лимоном, различные лимонады.
Источник: http://www.vasilki.by/about-us/
Порадуйте себя, своих родных и близких коллекцией сувениров, которые подготовили для Вас в сети ресторанов народной кухни «Васильки»!
Наши сувениры выполнены из натуральных материалов, впитавших тепло рук белорусских мастеров и художников.
В коллекции есть и простые почтовые открытки, которыми сможете впечатлить друзей в любой стране мира, магниты с традиционными рецептами блюд, которые будут всегда под рукой, а также аксессуары ручной работы с белорусскими орнаментами, которые выполнены из натуральной кожи.
Сувениры от ресторанов «Васильки» станут приятным сюрпризом и достойным подарком!
Сумка кожаная ручной работы, методом лазерной гравировки на ремешок нанесен белорусский орнамент с символами — «красота», «чистота», «молодость», «весна».
Монетница из натуральной кожи, методом лазерной гравировки нанесен белорусский орнамент с символам «богатство»
Браслеты из натуральной кожи, методом лазерной гравировки на ремешок нанесен белорусский орнамент с символами — «молодость», «богатство», «жизненная сила». В коллекции два браслета.
Ободок ручной работы с нежными васильками.
Нар учные часы. Японский механизм Miyota. минеральное стекло, нержавеющая сталь, перламутровый циферблат с орнаментом «огонь», чистота», «энергия». Идут в комплекте с ремешком из натуральной кожи. Доступно три цвета ремешка — красный, бежевый, серый.
Чашка керамическая, ручной работы с белорусским орнаментом «Солнце». Выполняется под заказ мастерами-керамистами, чашки разного дизайна, в коллекции три чашки.
Магниты и открытки с рецептами белорусских блюд
Магниты «Простая беларуская ежа» украсят холодильник гурмана. С ними вы узнаете, что ели на завтрак наши предки, чем отличаются налистники от толстых блинов и как правильно готовить веращаку. Такой сувенир будет хорошим подаркам иностранным гостям и всем интересующимся историей Беларуси. На каждом вы прочтете описание и увидите картинку национального блюда. Сверху указана рецептура и способ приготовления, так что сувенир легко заменит кулинарную книгу. Картинки с белорусским национальным орнаментом и яркими блюдами вызывают здоровый аппетит.
Приходите в рестораны народной кухни «Васильки». получайте буклет с сувенирной продукцией, который Вы сможете обменять на чашку чая или чашку эспрессо или чашку американо стоимостью 1 копейка.
* Акция не суммируется с другими акциями и предложениями, не распространяется на обеденные комплексы в период по будням с 12.00 до 16.00
** скидки на сувенирную продукцию не распространяются и не суммируются с другими скидками
Источник: http://www.vasilki.by/partners/
Стихи на белорусском и русском языках. стихи белорусских поэтов на белорусском языке про школу для 6 класса, стихи белорусских писателей ставшие песней, стих про осень на русском языке 3 класс, стих про осень 3 маленьких столбика…
••• стихи про осень на белорусским языке. Настюша Шевцова Ученик (95), закрыт 1 год назад.
Я уже предлагала вам белорусские стихи про зиму, весну, лето, осталась только золотая осень. Итак, несколько детских стихов про осеннюю пору.
Детские стихи про весну на белорусском языке. Как сделать султанчики. Белорусские стихи про осень .
Творчество вячеслава сергеевиа бабешко — стихи и песни на русском и украинском языках. Биография, фотоальбом.
крупеничка — народная тряпичная кукла.
Раскрытый дневник — стихи (50). моя Осень — стихи (22).
о Любви — стихи (22). Стихи на белорусском языке .
Звучит как музыка, нам сердце услаждая В международный день родного языка На языке родном тебе мы пожелаем: Люби язык. храни на день и
В качестве первого эксперимента Мы вам прокашляем как бы стихи … Осень настала, грачи улетели, Ворон на мусорку стал наезжать.
Небольшие, короткие и маленькие стихи об осени .ГОТОВЫЕ СОЧИНЕНИЯ ПРО Осень 4 КЛАСС. описание картины про осень. сочинение про…Стихи для детей русских поэтов про времена года. Сочинение осень на белорусском языке 5 класс…
катька (19:15:00 18/10/2009): класс эти стихи про осень помогли мне победить на конкурсе чтецовСанёк (19:04:39 20/10/2009): Стихи норм,для русского языка ).Татьяна
заявление на белорусском языке о вступлении в «Единую россию» — 21 июня 2011 — tigma информ.
Источник: http://tiuatrattin32.tumblr.com/post/70952347492/osen-stihi-na-belaruskam-yazyike
nebo-popolam.ru
Сняжынкі
Закружыліся
Сняжынкі
Нізка-нізка
Над зямлёй.
Ціха лётаюць
Пушынкі
Незлічонай
Чарадой.
Быццам тыя
Матылёчкі,
Весяляцца
Нездарма —
Адамкнула
Ўсе замочкі
Ў небе ім
Сама зіма.
Першыя сняжынкі
Лётаюць, сыплюцца
Зоркі-сняжынкі —
Белыя, лёгкія,
Быццам пушынкі.
Роўна так сцелюцца
Ў вёсцы і ў полі,
Круцяцца, кружацца
Ціха, паволі.
Лётаюць, сыплюцца
Снежныя зоркі…
Будзем на саначках
Ездзіць мы з горкі.
У чаканні зімы
Шэрае неба хмары гайдае
Сумную песню вецер спявае
Рэдка знянацку з-за небасхілу
Выгляне сонца пужліва
Сум і маркота,холад і дожд
Стукае сэрца тужліва
Лісьце зчарнела,травы пажоўклі
Стог адзінокі ў полі стаіць
Песні птушыныя ў лесе замоўклі
Клін запаздалы ляціць
Дзесьці знікае ў малочным тумане
Быццам ляцеў і няма
Хутка знямелую землю накрые
Белаю коўдрай зіма.
Вядзьмарка-бура.
Вядзьмарка-бура, што скавычаш?
Клубуеш разам з завірухай...
Ты нагадала сваркі звычай
Былой нявесткі са свякрухай.
Брасчыш і б'еш па шыбах голлем
То імітуеш плач, то рогат,
Віхурай хвошчаш завуголле,
Рыпіш падмёрзлаю падлогай.
Спакою не даеш нікому -
Зламала плот, сарвала брамку,
Штурмуеш зараз сцены дому
І стукаціш у дзверы клямкай.
Ляці, раз'юшаная, ў поле!
І там удосталь наравешся,
Ты, як і ўсе мы, любіш волю.
З двара, як з клеткі, у поле рвешся.
На ранку стомішся, прыціхнеш,
Заснеш салодкім сном у снезе.
І толькі злОманая вішня
Прытулак знойдзе свой на бэзе.
ЗIМА
Зiма! я зноу законнiк твой;
Перамагла i лiстапад...
Душы маёй зiхоткi сад -
Завей, крыштальнасць паласы!..
А шыбы лепяць каласы.
I акiян, i рыфыскал.
I дальнабачны генерал,
Быццам, пад ветразем стаiць...
Я прадчуваю: там рыпiць.
На хмарах юнга ледзяны.
Нiжэй, дзе хвалi, бляск шкляны.
На берагах натоуп грукоча.
I сонца прагне, волi хоча.
Дзяцей, шчаслiвых, цешаць вочы
На ссечаным шурпатым шкле!..
Зiма! Але прыгоды мне:
Навек не будзем мы з табой,
I не цiкуецца журбой,
Не прыгарнецца i жальбой,
Што асыпаецца як бель...
Вяслуе файны карабель!
Таемны, казачны, зiмовы?
У падарунак адмысловы.
Каб не стрыножылася кроу,
Сярод пранiзлiвых бароу.
Зiма! на зоркi цi зару,
Дыхну - i шкельца узару!.
Зімовы дзень
Зімовы дзень. Скупою меркай
Жыццё адлічвае хвіліны.
Глядзіцца ў цьмянае люстэрка
Замерзлай лужы — куст шыпшыны.
А свет такі надзіва белы,
Бы чысціня адна на свеце.
Самотна дрэмле сад згалелы,
На плот паклаўшы рукі-вецце.
Іду. I ў цішы крок нямее.
Чуцён скрып снегу пад нагамі.
Цалуе рукі, твар — завея,
Чароўнай ласкай, дзівам-снамі.
Зімовая ноч
Каля зоркі зорка
Ўніз глядзіць, мігціць;
Каля горкі горка
Снегам зіхаціць.
На гасцінцы скрогат,
На прысадах інь,
Чутна воўчы рогат...
Глуш, дзе вокам кінь.
Цягнецца каняжка,
Сані – за канём;
Янка пад сярмяжкай
На санях клубком.
Сіверна, марозна,
Забірае дрож,
Пырхае трывожна,
Толькі жыў гнядош.
Неба залаціцца,
Пад санямі шум;
Многа Янцы сніцца
Ў гэту ночку дум...
Аб спакойнай вёсцы,
Аб кутку сваім,
Аб вясне, аб сонцы,
Аб жыцці другім.
Міла ў думках брэдзе,
Цешыцца праз сон,
Але ці даедзе?
Ці даедзе ён?..
Зімовы настрой
Ціха-ціха снег лажыцца
На палі і на лужок.
І пяшчотны сон мне сніцца –
Ціхі, белы, як сняжок.
Завіруха завывае,
Свішча вецер за акном.
Сум трывожны набягае,
Студзіць душу халадком.
Так трашчыць мароз рыпучы,
Што на небе месяц змерз,
Але цёпла каля печы
Слухаць мне паленаў трэск.
А як сонейка засвеціць,
Заіскрыцца ўсё вакол.
Прыгажэй няма на свеце
Зімніх казачных дзянькоў.
Завіруха
Завіруха, завіруха
Закружыла над зямлёю.
Над табой і нада мною
Танец злых і добрых духаў.
Зніклі фарбы, зніклі гукі –
Уладарыць завіруха.
І са страсцю, і са скрухай
Зачаруе сваім рухам.
І адкуль ў ёй столькі сілы?
І адкуль ў ёй столькі страсці?
Не згубіцца б нам, мой мілы!
У завею не прапасці…
У віхурным карагодзе
Разлучыць нас хоча вецер,
І шукае ён нагоды…
Завіруха ў белым свеце!
Пралятаюць, пралятаюць
Над зямлёю завірухі.
Над табой і нада мною
Танец злых і добрых духаў.
Замяло снягамі сад
Замяло снягамі сад,-
Летнія заранкі,-
Дзе з узыходам ружы ў рад
Ткалі нам світанкі...
Ўспамінай свой кожны крок, -
Ранішні, вячэрні, -
Як чапаў за сэрца ток
Салаўінай песні.
Кветкі ты ў далонь збяры,
Што пад снегам мерзнуць,
У іх ёсць я, твае сябры,
Ўсе абрысаў зорных.
Каханай
За што люблю
Халодную зіму?
Шукаць нядоўга
Трэба мне адказ.
Люблю за першы,
Белы, мокры сьнег,
За нейкую
Узьнёслую ўрачыстасьць.
Люблю за моцны,
Што кусае шчокі,
Мароз, які братае берагі
Дняпра старога,
Што пабачыў многа
За век свой
Нялёгкі і даўгі.
Люблю за дзень,
Марозны, сонечны,
Калі навокал
Ўся прырода зіхаціць
Такою прыгажосьцю
Непадробнаю,
Нібыта толькі раз
Гэта ў жыцьці.
Люблю зіму я
За мяцелі, завірухі,
Сумёты намятаючыя ўраз,
І за зімовы лес,
Што лапамі ялінак
Зычліва
Вітае кожны раз.
Люблю за Новы год,
За ёлку ў хаце,
Якую
Раней ставіла мне маці.
Ну, а яшчэ
Люблю зіму за тое,
Што ты на сьвет
Зьявілася зімою.
Зорка
На легкай вопратцы заснулi срэбрам кроплi
самотнага зiмовага дажджу.
а мы з табою доуга так чакалi
марозную i белую зiму.
Чакалi кветак намалеваных на вокнах,
узорных выцiнкаў на тонкiм шкле ракi,
блiскучых снежных завушнiц на дрэвах.
А сення - глянь вакол стаiць туман якi!
Надвор`е ў гульню гуляе з намi,
ды i сапраўды, нам не зразумець,
чаму такiмi цемнымi начамi
не можам зоркi ў небе разглядзець.
Ты скажаш: "Хмары неба засланiлi".
Я адкажу: "Глядзi сюды, блiжэй.
Тут на зямлi, з табою побач, мiлы,
тут зоркi, што нябёсных даражэй."
***
Маўчыць зімовая прастора.
Імкнецца з ветрам снегапад.
I снежань смуткам і дакорам
сусвету засыпае сад.
Куды ж імкнецеся, сняжыны?
Куды вы клічаце душу?
Згаліла восень скрозь галіны
і прагу летнюю маю.
Куды імкнешся лёс? Дарэмна...
Куды завеш мяне ізноў?
Цяпер я стаў нібыта дрэва
на межах выпадкаў і сноў.
***
Мерзлы месяц з-за гор васількамі
Перасыпаў азёрную сінь.
Стыне ўсё...
Ледзянымі сярпамі
Выйшла восень рабіну касіць.
Тоўпы зор снегавым пералівам
Разматалі ў палях павады.
Быццам коні з намыленай грывай
У пацемках застылі сады.
Хтосьці там, у шырокім прыволлі,
Дзе узмежкі гараць серабром,
Заспяваў пра шырокае поле,
Засвістаў ледзяным салаўём.
Эх, як рвецца душа у прасторы!
Штосьці хочацца вечна кахаць,
і дзіцячае радасці зоры
Ў ледзяных перазвонах збіраць.
Мерзлы месяц з-за гор васількамі
Перасыпаў азёрную сінь.
Стыне ўсё...
Ледзянымі сярпамі
Выйшла восень рабіну касіць.
***
Неба снегам зямлю кранае
Дзе мiж iмi мяжа – не пайму
Ў якi бок мне iсцi – не знаю
Свае думкi адкрыць каму
Што на сэрцы ляжала снегам
Што было у жыццi маiм -
Распавёў бы зямлi i небу
Ды баюсь – не цiкава iм
Ну дык што ж – шкадаваць не буду
Я забуду пра ўсё, калi
Такiм белым i чыстым цудам
Снег ад неба ляцiць да зямлi
Аб’яднаў снег зямлю i неба
Ды не здолеў з’яднаць людзей
Ад жыцця нам ўсё болей трэба
Ды не бачым, што снег iдзе
Толькi часам, узгадаўшы нешта
Адышоўшы ад мiтуснi
Пад завеi i песнi снежня
Мы дзiцячыя казкi снiм
Першы дзень зімы
Прыбеглі
Раніцай з хаты
У снежкі гуляць
Зайчаняты…
Сядзела варона,
Глядзела здзіўлёна:
“Малым непаседам
І снежка за цацку…”
Ёй стукнула снежка
Між крылаў знянацку…
Глядзяць малышы
На старую –
Яна ж нізашто
Не даруе!..
А тая варона старая
З усмешкай на іх пазірае:
Хацела ўзлавацца,
Ды злосці няма –
Першы дзянёчак
У лесе зіма.
***
Першы снег.
Лупцуе вецер дрэвы мокрай пугай,
Схінае голле кволае да долу,
Брыдуць аблокі ў небе шэрым цугам
І мітусьня сняжынак… Нібы пчолы…
То першы снег над горадам балюе,
Нячутна дакранацца да шыбаў,
Як быццам бы мастак зіму малюе,
Забельваючы восеньскія хібы…
Сядзіць на правадах маркотны голуб
І людзі недзе сунуцца паволі,
А вуліца, як вены доўгі жолаб,
Удалечыні сціскаецца ад болю…
У перспектыве рысачкаю тонкай
Схаваецца за змрочным гарызонтам,
Бо час ужо загортвае старонку
Гушчэе снег і валіць белым фронтам.
Прыйшла адліга.
На пляцоўцы снегавік
Учора быў, сягодня знік...
"Дзе ты? Дзе ты?" - кліча Вера.
"Прынясла табе цукерак".
Але ціха ў двары -
Толькі морква на вядры,
Дзве галіны, два вуглі.
У Веры слёзы пацяклі.
Гэта дожджык замест снегу
Па шчаках яе забегаў
І сказаў: " Прыйшла адліга,
Бо мароз стаміўся крыху
І пайшоў адпачываць.
Хай паспіць дзянёчкаў пяць,
А як толькі адпачне,
Зноў марозіць усё пачне.
Узмахне чароўным кіем,
Снегам беленькім накрые.
Будзе стужа ў двары,
Снегавік і снегіры
Зноўку вернуцца з завеяй -
Вось такая Зімка-фея.
Дожджык выслухала Вера
І дала яму цукерак.
Радасць
Радасць — "малінаўжэле"йны світанак зімовы!
Радасць — лімонны айс-крым на застылым безэ!
Ра дасць — і зноўку іскрыцца — шторанак найнова —
белы абрус у сцяжочках — сцяжын бірузе.
Радасць — рука у руцэ і абапал — нікога.
Толькі сінічкі "рабінавы штрудзель" клююць.
Радасць — такая, што цягне звярнуцца да Бога —
шэптам падзякваць і выдыхнуць: "Шчасцейка, будзь!"
Радасць — гулянне у снежкі да стану "марожкі".
Радасць — вясёлы (удрызг?) снегавік ва двары.
Радасць — катанне з гары. Дастаткова і дошкі,
каб над зямлёй зазвінеў буйнай радасці крык.
Радасць — каралавых дрэў песнапенні-харалы.
крокаў рыпенне — тваім гучна ўтораць мае.
Бач, як узімку зямелька красой узыграла?!
Сенажаці і полі аснежаны,
Рэкі высланы гладкім памостам.
Воўк з гушчару дарогай няезджанай
Бяжыць к вёсцы няпрошаным госцем.
Сенажаці і полі аснежаны...
Лес у шлюбным адзенні, а хмурыцца,
Не вітае ён песнямі рання...
А у вёсках завеяны вуліцы,
Ў мяккіх гурбах купаюцца сані.
Сівалапы гуляе пад вокнамі,
Пазірае хаціне у вочы,
Толькі ў поўдзень часамі замоўкне ён,
А як вечар - у шыбы стукоча.
Дзеці пальцамі шыбы з узорамі
Размалёўваюць, тулячы плечы.
Згорнуць ў жменю сняжыначкі-зоры
І бягуць пасмактаць у запеччы.
Ноччу печ заспявае ім комінам,
Сон салодкі ў пасцелі ім сніцца,
Што ў садку яны з крыкам і гоманам
На сіле ловяць гуртам сініцу.
У небе стынь...
У небе стынь,у аблогах імшары,
Сцяўся звонку задумлівы шлях.
Рассыпае зіма свае чары
Па зямлі ў яе на вачах.
Шпарка крочыць па соннай дарозе,
Завірух шматгалоссе нясе.
Разам з ей у распісаным возе
Дзед сівы маразамі трасе.
Пэндзлем водзіць па шыбах узоры,
Не шкадуючы фарбаў сваіх,
Ліхтаром свеціць месяцазорным
Па начах аж да самай зары.З
Карагод бесклапотных сняжынак
Невясомы паклон аддае,
Пакарыўшы зямныя вяршыні
І спусціўшыся ў рукі мае.
І не трэба ніякай парады,
Бо зіма-усяго толькі госць.
А гасцям жа заўседы мы рады.
Сустракайце,пакінуўшы злосць.
dialogimam.com
***Вясновы вечар. Сонца нiзенька зусiм Па-над небакраем, I, здаецца, можна з iм Стрэцiцца за гаем. Гаснуць промнi – i за лес Медны шар садзiцца Адпачыць за ноч, каб лепш Заўтра засвяцiцца.Алесь Ставер
***Салаўi. Як толькi святочны Засвецiцца дзень, Дзядуля з кiечкам Па весцы iдзе. Вялiкую кайстру Нясе ен з сабой. I дзецi Яго абступаюць Гурбой. — Дзядуля! Свiсткi пакажыце! – Крычаць. Павольна ен кайстру Здымае з пляча. I з кайстры таропка Бяруць хлапчукi Глiняныя цацкi – Малыя свiсткi. …Яшчэ на бярозках Не выбiўся лiст, А ўжо салаўшны Разносiцца свiст. Старыя глядзяць Нарэшце адкрылi Сакрэт жыхары: — Ды гэта ж Ганчар зарачанскi, Хвядос, Малым напаседам Забаўкi прынес. Не будзе цяпер iм Спакою i сну… Раздаў iм Хвядос Не свiсткi? А вясну.Алесь Ставер
***Вясна Ідзе вясна ўжо, дзякуй Богу! Згінуў снег з сырой зямлі; Папсавала гразь дарогу, Перавалы загулі.
Сонца грэе, прыпякае; Лёд на рэчцы затрашчаў. Цёплы вецер павявае, Хмар дажджлівых нам прыгнаў.
Вось і бусел паказаўся, Гусі дзікія крычаць, Шпак на дубе расспяваўся, Жураўлі ужо ляцяць.
I зіма, як дым, прапала! Зелянее луг, ралля. Як ад болю, ачуняла Наша родная зямля.Якуб Колас
***Раніца вясною Ціха ў полі, ціха ў лесе, А ні шэпне вецярок, Толькі дзесь у паднябессі Льецца звонкі галасок.
Як бы срэбраны званочак, Роніць ўніз за трэлем трэль, Аж заслухаўся гаёчак, Не парушыцца і ель.
На усходзе бляск агністы Літым золатам дрыжыць; Слуп высокі, прамяністы Роўным полымем гарыць.
Тонкіх хмарак валаконцы Сталі хораша ў радок, Як бы ўюць яны для сонца З тых валоканцаў вянок.
Ціха ў полі, ціха ў лесе, Чуць балбоча ручаёк, А высока ў паднябессі Льецца звонкі галасок.Якуб Колас
***На полі вясною Люблю я прыволле Шырокіх палёў, Зялёнае мора Ржаных каласоў.
I вузкія стужкі Сялянскіх палос — Люблю цябе, поле, Люблю я твой плёс.
Ігрушы старыя, Што ў жыце шумяць, Зялёныя межы, Далёкую гладзь.
Люблю я дарогі, Што леглі між гор, Ўнізе пад гарою Ручча разгавор.
Люблю я узгоркі, I насып-курган, I сіняй далечы Празрысты туман…
Люблю пазіраць я На поле вясной, Як ветрык жартліва Плыве збажыной.
Калышацца жыта, Радамі бяжыць, А хваля паветра Дрыжыць і дрыжыць…
Люблю я прыволле Шырокіх палёў, Зялёнае мора Буйных каласоў.Якуб Колас
***Песня аб вясне Уцякай, мароз-дзядуля, Чуеш ты, стары, ці не? На пагорках — булі-гулі! — Песні чуюцца вясне.
Звоніць, скача, як дзіцятка, Гэты жэўжык-ручаёк. На яго, бы тая матка, Сонца кідае свой зрок.
А ён, гучны і смяшлівы, Так і ходзіць аж дрыжыць, I другі сябрук шчаслівы Насустрэч яму бяжыць.
Ты паслухай, дзед сярдзіты, Што там чуецца ўгары? Што за спеў за самавіты У небе правяць песняры?
А зіма аж пачарнела — Годзе ёй тут кросны ткаць!.. Гэй, маленства, жыва, смела Выйдзем весну прывітаць!
А як слаўна каля хаткі Нам пабегаць, пагуляць! Ну, зіма, збірай манаткі, Годзе нас табе ўшчуваць!
Маладая вясна, Залатая пара! Будзь красна і ясна, Не шкадуй нам дабра!
Вокам маткі зірні, Бледнасць з твару згані! Дай уздужаць малым Пад павевам тваім. Мы вяночак спляцём, Табе песню спяём.Якуб Колас
***Явар і каліна Песняй вясны лебядзінаю, Скінуўшы зімнія чары, Шэпчуцца явар з калінаю Ў сумнай даліне над ярам.
Лісцікі зеленяй хваляцца Небу панятлівай мовай: Росамі мыюцца раніцай, Песцяцца сонцам паўднёвым.
Захадам модлы пакорныя З маткай-зямлёй адпраўляюць; Тайна у ночаньку чорную Месяца, зор выглядаюць.
Слухаюць смехаў русалчыных, Лопату крылляў начніцы, Ветру павеваў ап'янчаных, Плюскату шклістай крыніцы.
Чуецца музыка дзіўная Ў повесцях сонных імшараў… Цешыцца явар з калінаю, Скінуўшы зімнія чары.Янка Купала
***Вясна ідзе... Вясна ідзе. Светачна. Зорачна. Радасць жыццёвая – Ва усе бакі. Любуюся ціха, Як першым променем сонечным Разгавеюцца коцікі ля ракі.Ніна Аксёнчык
***О май, — пара кахання О май, — пара кахання. У шлюбным вэлюме прырода. Шалеюць птушкі ад світання Любоўным спеўным хараводам.
Ад сонечнага пацалунку І водар квецені духмяны. Яна — найлепшыя дарункі Для душ і сэрцаў закаханых.
А набухлыя пялёсткі – Як прыгажунь хмяльныя губы. Што ў гарадах, мястэчках, вёсках Хлапцоў прыводзяць да загубы.
І млее сэрца ў час вясновы. І закаханым не заснуць – Губляюць рэчы і галовы. Хмяльную брагу маю п’юць.
Усё – і людзі, і прырода- У чарах светлых пачуцця. Благаславенне Бога Рода На шчасце і працяг жыцця.Ніна Аксёнчык
***Першы дожджык О слёзы першыя вясны – Як слёзы першыя кахання… Вы змылі чараў зімніх сны – Паўсюль прасветленасць літання.
Сышоў у ноч халодны снег Грамнічна-цёплымі дажджамі. І ручайкоў шчаслівых бег Пяе, звініць пад капяжамі.
І столькі волі скрозь, жыцця… Ўздыхнеш – душа вясны нап’ецца. Бягу у дождж я, бы дзіця, Хай сэрца і баліць, і б’ецца.Ніна АксёнчыкСтихотворения для детей — смотрите в разделе на Ежке
ejka.ru
На данной странице собраны познавательные стихи про родину на белорусском языке, которые познакомят малышей и школьников с удивительными стихами на белорусском языке.
Далёка ты, мая зямля-матуля.
I цяжка жыць, не бачачы цябе,
Не знаючы, што дзень наступны суліць,
Што ноч нясе, стаіўшыся ў журбе.
I колькі раз у змушанай разлуцы
Я мыслямі, душою к табе плыў!
Як сірата, я прагнуў прыгарнуцца
Да ўлоння лук, да шуму тваіх ніў.
Ідзе мой шлях — то звілісты, то роўны —
К апошняму прытулку на зямлі,
I многа з'яў, падзей, як сон, чароўных
У прошлае навекі адплылі.
Гляджу на іх, на раніцы і весны,
На хоры мар, юнацтва майго сны.
Мне свет тады здаваўся вузкім, цесным,
I новае шукаў я стараны.
I шкода іх, дзянніц, палаўшых жарам,
I касавіц, і пройдзеных дарог,
I тых вятроў, што рваліся з-пад хмары
I сеялі брыльянты на мурог.
Звіняць, пяюць, як струны арфы гожай,
Вільготны луг, прасторы над зямлёй,
А ты плывеш, бы хваля ў падарожжы,
Агорнуты спакоем, цеплынёй.
Ідзеш, глядзіш — і што ты ў гмаху-свеце!
Былінка кволая, малеча, пыл,
Павейвае густы лагодны воцер,
Ты чуеш пах зямляных яго крыл.
Стаяць бары. Дубы, нібы магнаты,
Над рэкамі разгортваюць шатры,
А лазнякі спраўляюць сваё свята,
I штосьці сніць іх лісце ў гушчары.
А даль зямлі празрыстаю сінечай
Атульвае лясы, гаі, луку,
I, смужны плашч накінуўшы на плечы,
Ляжаць шляхі ў бярозавым вянку.
Такая ты, зямля, мая матуля,
I вы, малюнкі роднае зямлі!
Эх, шмат чаго вы бачылі і чулі,
Спрадвечныя дарогі і палі!
Такіх жа бед, што сёння налучылі
Цябе, мой край, не ведаў ты вавек:
Пякельных мук твае страшнейшы былі —
Фашысцкі звер пагрыз цябе, пасек.
Ты зранена, зямля, мая матуля,
I кроўю ўся ты шчодра паліта,
Але твой стан чужынцы не сагнулі,
Не ўстрашыла фашысцкая пята.
Зямля мая! Разлучаны з табою,
Табой дышу, табою я жыву.
Прад вамі ж, воіны, байцы-героі,
Я ў радасці схіляю галаву.
Зямля мая, краіна непакоры!
Ты голас мой пачуў у шуме гроз:
З табою я дзялю пакуты, гора,—
З дзяцінства я з тваім злучыў свой лёс.
Дык вер жа, вер, зямля, мая матуля:
Наш ясны дзень не змеркнуў, не пагас,
I далі сінь зноў ласкай нас атуліць,
I прыйдзе нам збавення светлы час.
Зямля мая! Прызнаюся я шчыра:
Малю свой лёс я толькі аб адным —
Сабрацца зноў у радасны свой вырай,
Каб слодыч мар адчуць нутром зямным;
Злучыцца зноў з табой, мая матуля,
Абняць цябе, шчакой прыльнуць да ран,
Да свежых ран, што свет ускалыхнулі,
I сведкай стаць, як прошласці курган.
***
МАЯ ЗЯМЛЯ
Зямля маіх бацькоў і продкаў,
Зямля Купалы*, Коласа* зямля!
Азёрамі вачэй глядзіш самотна…
Ты, сэрцу мілая, заўжды такой была!
Душы тваёй не вытапталі войны,
Не пала ніц ты ў крывавых дзеляжах.
Мой мілы край, зялёны, ціхі, вольны,
Дзяцей ты шчыра песціш на руках.
Заўсёды ты ў сабе шукала сілу,
З пажарышча ўставала і жыла…
І песні, недапетыя Максімам*,
Хавала і ў сэрцы берагла.
Мая Радзіма, мілы мой куточак!
Калыска талентаў і родны край буслоў…
Няхай нішто цябе больш не азмрочыць!
І птушкі хай заўжды вяртаюцца дамоў…
kidsclever.ru
|
|
|
|
|
|
