– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти. – Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт. – Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо? – А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? – А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках.
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, – Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою – злетіли у вись рушники. "Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.
– Куда же вы, мама?! – испуганно бросились дети. – Куда же вы, бабушка? – внуки бегут к воротам. – Да я недалеко... где солнце ложится отдохнуть. Пора мне, дети... А вы уже без меня растите.
– Да как же без вас мы?... И что вы задумали, мама? – А кто нас, бабушку, в сон поведет по сказкам? – А я вам оставляю все радуги с журавлями, И серебро на травах, и золото на колосках.
– Не надо нам радуг, не надо нам серебра и злата, Только чтобы вы нас ждали всегда край ворот. И мы же переробим всю вашу вечную работу, – Оставайтесь, мамочку. Навеки оставайтесь. Не уходите!
Она улыбнулась, красивая и седая, как судьба, Взмахнула рукой – взлетели ввысь полотенца. "Оставайтесь счастливы", – и стала задумчивым полем На целую планету, на все поколения и века.
perevod-tekst-pesni.ru
- Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.- Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.- Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,І срібло на травах, і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,Змахнула рукою - злетіли у вись рушники."Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полемНа цілу планету, на всі покоління й віки.
Posіyala people lіta svoї , lіtechka zhitom ,Tidied up the planet , sent sporishu stitches .Navchila dіtey yak on svіtі on sovіstі zhiti ,Zіthnula polegko - i quietly pіshla for Mezhuyev .- Cudi f ve Tse , Mother ? - Spolohano rushed dіti .- Cudi f vi , Grandma ? - Onuki bіzhat to vorіt .- That I'll ... de nedalechko sontse lyagaє spochiti .It's time to Meni , dіti ... A vi vzhe without mene rostіt .
- That yak E without you ? ... That scho vi namislili , Mother ?- A hto us, Grandma , I sleep on kazku behavior ?- And I'll deprive Vsi Raiduga іz cranesI. srіblo herbal , i gold on spikelets .
- Does not require us Raiduga does not require us srіbla i Zlata ,Abi Til'ky vi us beamed zavzhdi vorіt edge .That E w pererobim usyu vіchnu your robot -Zoster, Matus . Navіki zoster . Not ydіt !
Vaughn posmіhnulas , beautiful siva i yak shareZmahnula hand - zletіli have vis towels ." deprives schaslivі " - i became zamislenim fieldTsіlu on a planet Vsi pokolіnnya th vіki .
pesenok.ru
| Просмотров: 970 чел. считают текст песни верным0 чел. считают текст песни неверным На этой странице находится текст песни Таисия Повалий - Пісня про маму, а также перевод песни и видео или клип.
People sowed my years , litechka rye, Removed the planet, sent paths knotweed, Taught children how in the world to live honestly , Polehko sighed - and quietly went over the line . - Where is it you , Mom ! - Spolohano rushed children. - Where are you , Grandma ? - Grandchildren run up the middle . - And I'm not far ... where the sun lies down to rest . It's time my children ... and you are without me grow. - And as without you we ? ... And you namyslyly , Mom ? - And who are we , grandmother of sleep lead to fairy tales? - I leave you all with Rainbow cranes , And silver with herbs and gold on ears . - We do not need rainbows , we should not silver and Golden , If only you have always been waiting for an end to the gate. And we also revised all your everlasting job - Lyshaytes , mom . Forever lyshaytes . Do not go ! She smiled , a beautiful gray and as fate , Given up - soared in Vys towels. - Lyshaytes happy ... - and was designed by field On a planet of all generations and ages. Опрос: Верный ли текст песни? Да НетВконтакте Мой мир Одноклассники Google+
|
onesong.ru
- Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти. - Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли у вись рушники. "Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.
- Cudi f ve Tse , Mother ? - Spolohano rushed dіti . - Cudi vie w , Grandma ? - Onuki bіzhat to vorіt . - That I'll ... de nedalechko sontse lyagaє spochiti . It's time to Meni , dіti ... And vie vzhe without Me rostіt .
- That yak without you mi? ... That scho vie namislili , Mother ? - A hto us, granny , in sleep behavior in Cuzco ? - And I'll deprive vsі Raiduga іz cranes ² srіblo herbal , i gold in the spikelets .
- Does not require us Raiduga , does not require us srіbla i of gold , Abi tіlki vie us Checa zavzhdi edge vorіt . That E w pererobim usyu your vіchnu robot - Zoster, Matus . Navіki zoster . Not ydіt !
Vaughn posmіhnulas , beautiful i siva , yak share Zmahnula hand - zletіli have vis towels . & quot; deprive schaslivі & quot ;, - i became zamislenim field Tsіlu on the planet on vsі pokolіnnya th vіki .
songspro.ru
| Просмотров: 1160 чел. считают текст песни верным0 чел. считают текст песни неверным На этой странице находится текст песни Таисия Повалий - песня про маму, а также перевод песни и видео или клип.
People sowed my years , litechka rye, Removed the planet, sent paths knotweed . Taught children how in the world to live honestly , Polehko sighed - and quietly went over the line . - Where is it you , Mom ! - Spolohano rushed children. - Where are you, Grandma ? - Grandchildren run up the middle . - And I'm not far away ... where the sun lies down to rest . It's time my children ... and you are without me grow. - And how can we without you ? ... And you namyslyly , Mom ? - And who are we , grandmother of sleep lead to fairy tales? - I leave you all with Rainbow cranes , And silver with herbs and gold on ears . - We do not need rainbows , we should not silver and Golden , If only you have always been waiting for an end to the gate. And we also revised all your everlasting job - Lyshaytes , mom . Forever lyshaytes . Do not go ! She smiled , a beautiful gray and as fate , Waved his hand - have soared in Vys towels. " Lyshaytes happy " - and was designed by field On a planet of all generations and ages. Опрос: Верный ли текст песни? Да НетВконтакте Мой мир Одноклассники Google+
|
onesong.ru
Посіяла людям літа свої, літечка житом,Прибрала планету, послала стежкам споришу.Навчила дітей, як на світі по совісті жити,Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.– Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.– Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,І срібло на травах, і золото на колосках.
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,Змахнула рукою – злетіли у вись рушники."Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полемНа цілу планету, на всі покоління й віки.
People planted their summer, litechka rye,Removed planet sent knotweed paths.Taught children how the world conscience live,Polehko sighed - and quietly went over the brink.
- Where are you, Mom ?! - Spolohano rushed children.- Where are you, Grandma? - Grandchildren run to the gate.- Yes, I ... not far away where the sun lies down to rest.It is time to me, kids ... And you are without me grow.
- And how can we without you? ... And you namyslyly, Mom?- And who of us, grandmother of sleep will lead to fairy tales?- I leave you all with Rainbow cranes,Herbal and silver and gold on ears.
- We do not need the rainbow, we should not silver and Zlata,If only you have always been waiting for an end to the gate.And we're all overhauls your eternal job -Lyshaytes, mother. Lyshaytes forever. Do not go!
She smiled, a beautiful gray and as fate,Waved his hand - soared in Vys towels.& quot; Lyshaytes happy & quot ;, - was thoughtful and fieldOn the whole planet, to all generations and ages.
tekstovnet.ru
Слова Борис Олійник Музика Ігор ПокладВиконуіть Таїсія ПовалійПісня про матір *(Посіяла людям...)
Посіяла людям літа свої, літечка житом,Прибрала планету, послала стежкам споришу,Навчила дітей, як на світі по совісті жити,Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.
- Куди ж це Ви, мамо? - сполохано кинулись діти.- Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.- Та я недалечко... де сонце лягає спочити.Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без Вас ми? ... Та що ж ви намислили, мамо?- А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,І срібло на травах, і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,Махнула рукою - злетіли увись рушники.- Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полемНа цілу планету, на всі покоління й віки.
Посеяла людям года свои ласковой рожью,Убрала планету, тропе наплела спорышу,Научила детей, как в мире по совести жить,Вздохнула полегко - и тихо пошла за межу.- Куда же вы, мама? встревоженно бросились дети.- Куда же вы, бабушка? внучата к воротам бегут.- Да я недалеко... где солнце ложится отдохнуть.Пора мне, дети... пусть внуки уж сами растут- Да как же без вас мы?.. Да что вы задумали, мама?- А кто же нам сказки и песни нам, кто перед сном?..- А я вам оставляю все радуги с журавлями,Всё золото поля, серебряный дым над прудом.- Не надо нам радуг, не надо нам серебра и злата,Лишь только бы вы ожидали всегда у ворот.А мы переделаем вечную вашу работу, лишь только останьтесь, пусть время нескоро придёт.Она улыбнулась, прекрасная светлая доля,Взмахнула рукой взлетели ввысь рушникиСчастливыми будьте и стала задумчивым полемПланетой и памятью жизни своей на века.
xn--1-jtbamitmpced.xn--p1ai
|
|
|
|
|
|
